Життя прожить – не поле перейти,

 А вам тим полем йти тай йти.

            З метою сприяння формування в здобувачів освіти особистої системи цінностей; усвідомлення пріоритету духовних цінностей, визначення життєвої мети; розвитку вміння працювати в групах, виховувати позитивні риси характеру, почуття толерантності, вміння адекватно реагувати на життєві випробування майстром виробничого навчання Волощук С.Г. 12 лютого проведено виховний захід-тренінг на тему: «Життєві цінності». При проведенні заходу було продемонстровано презентацію з висловлюванням видатних людей XX ст., а також були показані відео притчі (про «Віслюка», «Найважливіші речі», про «Перстень царя Соломона»). Використовувалися вправи про «Відкрите серце», учні висловлювали свою думку стосовно ситуацій, які виводять людину з рівноваги та про те, що може допомогти заспокоїтись в таких ситуаціях. Обговорювалися запитання стосовно вищевказаних притч.

            Для проявлення таких почуттів, як: доброта, любов, ласка та радість діти виконали вправу «Пташеня». Побажанням хорошого дня своїм друзям та самим собі завершився захід.

В групі здобувачів освіти першого курсу з професійної підготовки «Оператор комп’ютерного набору; електромеханік з обслуговування та ремонту ЛОМ» 11.02.2020 року практичним психологом, Семенчук Н.В., проведено годину спілкування з використанням тренінгових активностей з теми: «Дружба понад усе!».

Під час години спілкування учасники висловлювали свої думки про те, якою, на їхню думку, має бути справжня дружба. Здобувачі освіти склали квітку дружби, зачитували афоризми про дружбу та друзів. Оскільки дружба іноді може переходити в романтичні почуття та з нагоди наближення Дня Валентина, учасники послухали історією виникнення свята.

На завершення години спілкування учасники отримали валентинки та побажали одне одному позитивних емоцій, справжньої дружби та любові.    В заході прийняли участь заступник директора з ВР – Костинюк О.Е. та майстри виробничого навчання групи - Сікун І.М., Григоряк У.В.

9 листопада – День української писемності та мови. До цієї дати бібліотекар Бреник Г. В. оформила виставку «Рідна мова солов’їна». Це свято було встановлено указом президента України в 1997 році і відзначається щороку на честь українського літописця Нестора – послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

Сьогодні відзначається Міжнародний день толерантності. В цей день, у 1995 році, ухвалено Декларацію принципів толерантності. Де сказано, що толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання, а передусім, активна позиція, яка формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.

https://drive.google.com/file/d/1GUVK9Z5Aedgim12jMPa9C02vQSunPye3/view?usp=sharing

 

          Я пишаюсь своїм дядьком Василем Івановичем Козланом, тому що це сильна, смілива, мужня, чесна, з великим почуттям справедливості людина. Дуже важко казати про нього: «був», «його звали».

            Василь Іванович запам’ятався мені як зразок турботливого батька, мужнього чоловіка та найкращого дідуся. Багато на його долю випало труднощів, але він завжди залишався життєрадісною та щирою людиною. Дядько Василь виконував свій інтернаціональний обов’язок в Афганістані, а згодом став головою Української спілки ветеранів Афганістану. Був одним із ліквідаторів пожежі на Чорнобильській атомній електростанції, брав участь у Революції Гідності, а пізніше – в антитерористичній операції на Сході України. Побувавши в «Іловайському котлі», отримав серйозні осколкові поранення та контузію. Після одужання зрозумів, що не може спокійно спостерігати за тим, що відбувається на Україні. Василь знову викликався у добровольці в зону антитерористичної операції, але за станом здоров'я його не взяли...

            Нічого не робити, сидіти, склавши руки, - це було не про нього. Василь Іванович став одним із членів антикорупційної кампанії. А  скільки ще б цей чоловік міг зробити для своєї сім'ї, родини, України…На жаль, у віці 54 років він помер.

            Як важко розуміти те, що більше цієї людини немає, а сім'я, родина та Україна залишились без такого хороброго, сильного, мужнього та дуже хорошого чоловіка. Я пишаюсь тим, що Василь Іванович Козлан це невід'ємна частина моєї родини. Ми повинні знати наших героїв в обличчя і пам’ятати їх.  Як шкода, що стільки слів залишилось несказаними... Цінуйте своїх близьких та пишайтесь ними допоки не стало пізно...
#МояРодинаУнікальна

Григоряк Уляна, учениця групи № 31 ЧПМЛ